Here is why I do not believe Serhiy Leshchenko can make so much money as a journalist

По-перше, важливо підкреслити, що квартирний  скандал Лещенка є невеликий за масштабом  порівняно з величезними розмірами  корупції у вищих колах  так званих правлячих еліт України. Державні установи, що відповідають за боротьбу з корупцією,  ігнорують минуле і сьогодення діяльності висококорумпованих олігархів, спрямовуючи  дорогоцінні і обмежені ресурси на порівняно незначні випадки. Це схоже на особисту помсту з боку команди президента Петро Порошенко  одному з провідних журналістів-розслідувачів України.

Крім того, Лещенко не повинен  бути покараний  за проживання в країні, де так звані правлячі еліти допустили існування тіньової економіки протягом чверті століття існування  України як незалежної держави. Державний бюджет щороку  втрачає мільярди  через несплату податків в наявній  великій тіньової економіці.

Коли половина ВВП України заробляється підпільно, це не дивно, що грошові кошти (в основному в доларах США і  меншою  мірі в євро) має важливе значення для великої кількості людей. Це  відноситься не тільки  до Лещенка, а й до багатьох інших відомих мені  “прозахідних” журналістів, учених, юристів і телевізійних консультантів,  які живуть і працюють в Україні. Жоден з них не має  іпотечні кредити, тому що всі вони заплатили за свої квартири  готівкою. Я знаю вченого в Києві, якому належить чотири квартири і телевізійного консультанта, який має дві. Обидва вони підтримували Помаранчеву революцію  і Євромайдан.

У той же час  Лещенко відрізняється тим, що  стверджує ніби  отримав дуже велику суму грошей, просто працюючи  журналістом, отримуючи випадкові стипендії за кордоном від  таких фондів,  як Національний фонд за демократію. Я працював в якості журналіста протягом трьох десятиліть (www.taraskuzio.com) і знаю на власному досвіді  як важко заробляти на життя в галузі журналістики. Ви отримуєте гідну зарплату лише, якщо ви найняті на роботу у впливове видання, але я дуже сумніваюся, що «Українська правда» платить  високі  західного рівня зарплати   своїм співробітникам, в тому числі Лещенку.

На Заході, якщо ви працюєте фрілансером,  ваш дохід знизився в останнє десятиліття. У доінтернетівську  еру видання  платили  за статті, але в сьогоднішньому світі таке рідко трапляється. Лише  незначна меншість всіх моїх публікацій оплачується  (йдеться в тому числі і  про  New Atlanticist і Foreign Policy, де Лещенко також друкувався). Писати для них можливо, якщо у вас є стабільний дохід від вашого основного джерела зайнятості, що в моєму випадку є Університет Альберти, у випадку Лещенка це  Українська правда і український  парламент. Лише постійна зарплата може забезпечити прийнятний рівень існування, але аж ніяк не можливість купувати квартири по 300,000 доларів.

Інтригуюче питання, чому Лещенко так багато  написав  про Павла  Лазаренка та Юлією Тимошенко? Врешті-решт, є  багато прикладів корупції і високого рівня зловживання службовим становищем в Україні, які могли б стати предметом досліджень Лещенка. Можливо, писання про Тимошенко і Лазаренка  є частиною угоди з редактором Української правди Оленою  Притулою, яка, як відомо, має  особисту неприязнь  до Тимошенко.
Я на собі відчув жовчність  Притула, коли вона заборонила мені писати блоги на Українській правді. Для своєї цензури щодо мене вона вибрала дату, як це не дивно, був початок Євромайдану – 21 листопада 2013 (http://blogs.pravda.com.ua/authors/kuzyo/).

Можливо, у влади  і Української  правди були спільні цілі –  зірвати повернення Тимошенко до влади і помилково вважали, що я працював для неї. Після заборони мого блогу на Український правді я був включений в чорний список людей, котрим було заборонено в’їзд до України. Цей список складався Партією регіонів для Служби безпеки (СБУ).
Безсумнівно  критика Лещенком  корумпованих еліт не була  повністю збалансована  через його надмірну увагу Лазаренкові, при цьому ігнорування   Рината Ахметова, Віктора Пінчука, Сергія Тігіпка та багатьох інших корумпованих олігархів і великих бізнесменів. Лазаренко – давайте нагадаємо собі – єдиний український олігарх, який був покараний (американцями,  не українцями) і, отже, якщо вдаватися до мови справедливості,  він “погасив свій борг перед суспільством.”

Лазаренко звинувачувався у відмиванні $ 120 млн, які, навіть Лещенко згоден, є  жалюгідними крихтами  в порівнянні з тим, що олігархи і корумповані чиновники вкрали в українського держави і бюджету. Колишня перша леді Катерина Ющенко зібрала  половину цієї суми від олігархів для дитячої клініки, яка не була побудована. Лазаренко купив будинок на  6 мільйонів доларів в Каліфорнії, що є копійками  порівняно з сотнями мільйонів, котрі  Пінчук і Ахметов заплатили за свої палаци в Лондоні (http://foreignpolicy.com/2014/09/16/corrupt-ukrainian-politicians-have-a-taste-for-mansions/). Таку ж суму, 6 мільйонів, Пінчук витратив на одній нещодавній передноворічній вечірці   напередодні Нового року в швейцарських Альпах.

Захоплення Лещенка  Лазаренком (і Тимошенко) змушує мене мати підозри, чи не були його розслідування, блоги, статті та книги написані  на замовлення?  Зрештою, це коштує багато грошей, за українськими мірками,  летіти в США, жити  в готелях і харчуватися, щоб зробити дослідження по  Лазаренку. Адже він є   дрібною  сошкою  в порівнянні з набагато більшими шахраями, що їх  Лещенко може знайти у себе вдома. Тому я не сприймаю запевнення  Лещенка, що він зробив велику суму грошей в якості журналіста. Виглядає, що він писав на замовлення. Якщо це не так, то хай   інший український журналіст переконає  мене в тому, що він заробив чесно   набагато більше грошей, ніж журналісти заробляють на Заході.

Чому я не вірю, що Лещенко заробив багато грошей як журналіст
Tagged on: